Артишок Сок

<p>Мочогінний, жовчогінний, заспокійливий, ранозагоювальний, кровоспинний засіб.</p>

<p>Трава мокриця – лікувальні властивості та протипоказання, застосування.</p><p>Склад мокриці. Мокриця не випадково знайшла своє застосування в народній медицині. Такій кількості корисних речовин, як у цієї рослини, можна тільки позаздрити. Трава містить:</p><ul><li>вітаміни груп С, Е і К;</li><li>каротин;</li><li>органічні кислоти;</li><li>дубильні речовини;</li><li>алкалоїди;</li><li>солі калію;</li><li>ефірні олії;</li><li>флавоноїди;</li><li>фітонциди;</li><li>ліпіди;</li><li>залізо, цинк, бор, мідь, магній, кобальт, калій.</li></ul><p>Фармакологічні властивості. Мокриця має багато корисних властивостей, і протипоказань до її застосування майже немає. Використовувати її можна як ліки з такою дією:</p><ul><li>знеболювальною;</li><li>заспокійливою;</li><li>протизапальною;</li><li>кровоспинною;</li><li>відхаркувальною;</li><li>жовчогінною.</li></ul><p>Мокричник недарма отримав назву серцевої трави. Великий вміст калію в його складі сприятливо впливає на серцевий м’яз, знімає біль і покращує функцію серця.</p><p>1. Усуває спазми та коліки печінкового характеру, біль у шлунку, здуття живота, закрепи.<br>2. Відновлює дефіцит вітамінів і макроелементів, підвищує рівень гемоглобіну та захисні сили організму.<br>3. Зміцнює і заспокоює нервову систему, знімає дратівливість.<br>4. Використовується як протисудомний засіб для профілактики нападів епілепсії в дитячому віці.<br>4. Прискорює одужання при простудних захворюваннях (ГРВІ, бронхіт, трахеїт, пневмонія, туберкульоз із кровохарканням).</p><p>Сік. У лікувальних цілях активно використовується сік мокриці при різних проблемах із печінкою, шлунком, нирками, легенями, щитоподібною залозою, онкологією. Застосовується при таких захворюваннях, як коліт, плеврит, астма, виразка шлунка, гастрит, артрит, ревматизм, остеохондроз, геморой, подагра, бронхіт, епілепсія.</p><p>При захворюваннях печінки, а також щитоподібної залози стан поліпшить сік мокриці свіжої, підсолоджений медом. Приймати цей сік потрібно перед їжею, чотири–п’ять разів на день. Регулярний прийом покращує склад крові, підвищує гемоглобін, рекомендується при малокрів’ї та анемії. Очищає капіляри та судини, покращує колір обличчя. Зупиняє зовнішню і внутрішню кровотечу, кровохаркання. При новоутворенні кісткової тканини сік приймати по 1-2 ч.л 4-6 разів на день до їди.</p><p>Свіжий сік і трава мокриці використовуються при проблемах травлення і для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту. Мокриця надає неоціненну допомогу в лікуванні та профілактиці групи серцево-судинних захворювань, внутрішніх кровотеч, хвороб ендокринної системи. Препарати зірочника сприяють нормалізації водно-сольового обміну, знижують ламкість капілярів, позитивно впливають на кровотворні функції організму.</p><p>Здавна сік мокриці використовували для закапування при помутнінні рогової оболонки очей. При недостатній секреції грудного молока народні цілителі рекомендують приймати сік мокриці з медом (1:1). Приймати тричі на день по 1 ч.л. Цей самий препарат приймають при захворюваннях шлунково-кишкового тракту або тиреотоксикозі. Стимулює лактацію, але приймати слід з обережністю, оскільки можливі алергічні висипання, у тому числі у малюка. Допомагає при мастопатії.</p><p>Сік мокреця не тільки приймають всередину, а й використовують зовнішньо. Марлю, змочену соком, можна прикладати при запаленнях на шкірі, висипаннях, припухлості, виразках. Щоденний прийом соку допомагає при мігренях, знімає втому і дратівливість, покращує пам’ять. Чудовий засіб при авітамінозі. Сік рекомендується вживати розведеним у воді 4 рази на день. 1 ч.л. свіжого соку і 1 ч.л. меду на склянку води. Якщо немає можливості використовувати щоразу свіжий сік, то його можна пастеризувати. Для цього сік проціджують, нагрівають до 90-95 С. Не кип’ятити! Перелити в прокалену скляну банку. У закритій банці сік зберігатиметься до 3 діб.</p>

<p>Корисні властивості артишоку зумовлені його багатим складом вітамінів, мінералів і низьким вмістом вуглеводів та білка. Саме тому він вважається дуже корисним і дієтичним овочем. Він добре засвоюється і рекомендується при цукровому діабеті як замінник крохмалю.</p><p>У давнину корисні властивості артишоку знали всі знахарі й рекомендували застосовувати при подагрі та жовтяниці. У сучасній медицині він також знайшов широке застосування. Його активні речовини мають сечогінну та жовчогінну дію. Екстракт артишоку застосовується при хворобах печінки і нирок. Відомо його антитоксичну дію. Для застосування лікувальних настоянок і відварів використовують листя і корені артишоку. Відвари допомагають зниженню сечової кислоти та холестерину в крові людини. Народна медицина рекомендує приймати свіжий сік артишоку при отруєннях алкоголем і як сечогінний засіб. У давнину пили відвари для зменшення запаху поту, а також втирали в шкіру голови від облисіння. Чаї з артишоку мають протизапальну дію і сприятливо впливають на шлунково-кишковий тракт.</p><p>Сьогодні корисні властивості артишоку використовуються у фармацевтичних препаратах. У медичних цілях його застосовують для лікування сечокам'яної та жовчнокам'яної хвороб, а також для лікування деяких форм алергії. Його екстракт зменшує токсичну дію на організм від застосування деяких ліків. Дослідження, які проводилися в наші дні, виявили такі корисні властивості артишоку:</p><ul><li>очищення печінки і нирок;</li><li>поліпшення травлення;</li><li>виведення токсинів із кишечника;</li><li>зниження цукру в крові;</li><li>поліпшення мозкового кровообігу;</li><li>полегшення симптомів алергії;</li><li>позитивний вплив на зовнішній вигляд шкіри, волосся і нігтів.</li></ul><p>Для максимального отримання користі страви з артишоку краще вживати в їжу в день приготування. Артишок довго не зберігається, він швидко темніє на повітрі. При приготуванні очищений овоч можна ненадовго помістити у воду з додаванням лимонного соку або оцту. Завдяки багатому мінеральному складу, в основному через вміст калію і натрію, страви з артишоку добре підходять людям із підвищеною кислотністю. З цієї ж причини при зниженій кислотності ці страви потрібно вживати з обережністю.</p>

<p>Будра плющевидна: хімічний склад рослини. У траві містяться янтарна кислота, вищі жирні кислоти, фенолкарбонові кислоти, тритерпеноїди, амінокислота – метіонін, алкалоїди – 0,1 %, дубильні речовини – 6–7,5 %, гіркі речовини, флавоноїди, іридоїди – 1,28 %, вітамін С – 80 мг%, каротин, холін. Найбільше ефірної олії накопичується в листках. У трав’янистій частині рослини багато корисних речовин.</p><p>Саме багатий склад рослини зумовлює застосування будри плющевидної в багатьох галузях медицини, зокрема консервативної, для підвищення апетиту та в фармацевтичній промисловості – для створення віддушки лікарських препаратів.</p><p>Будра плющевидна: застосування в медицині. Для лікування і профілактики різних захворювань застосовується квітуча наземна частина будри плющевидної. Трава будри використовується переважно як загальнозміцнювальний засіб для організму. Лікувальні властивості будри плющевидної охоплюють і сферу гастроентерології: вона знімає біль при гастритах, колітах, ерозіях і виразках. Рослина – чудовий знеболювальний засіб при печінкових, ниркових коліках, проблемах із жовчним міхуром, підшлунковою залозою. У Великій Британії та ряді західних країн вона дуже популярна як традиційний засіб від пневмонії, астми, хвороб печінки, ендокринних патологій, проти конкрементів у нирках, при отруєнні важкими металами.</p><p>Будра плющевидна застосовується і як протизапальний засіб системної та зовнішньої дії не лише при будь-яких інфекційних хворобах, зокрема горла, легень, верхніх дихальних шляхів, а й як антисептичний засіб для протирання виразок, фурункулів, гнійних ран на шкірі, слизових оболонках, при лікуванні кон’юнктивітів, опіків і навіть корости за допомогою будри плющевидної. Лікування будрою дає позитивні результати при плевритах, астмі, запаленні легень, затяжних бронхітах, кашлюку, а також тромбофлебітах, варикозі вен. Рослина корисна і при хворобах суглобів, зокрема при подагрі, а також для виведення дрібного піску з нирок, лікування циститів і пієлонефритів, зміцнення імунітету та очищення крові при онкології.</p><p>У народній медицині сік будри застосовують:</p><ul><li>як жовчогінний – при жовтяниці, жовчнокам’яній хворобі, печінкових коліках;</li><li>як сечогінний – при захворюваннях сечового міхура і особливо сечокам’яній хворобі;</li><li>як загальнозміцнювальний – при нервово-психічних розладах (неврози, істерія, психози);</li><li>як шлунково-кишковий і протизапальний – при гострих і хронічних гастритах, ентеритах, ентероколітах, диспепсії;</li><li>як «кровоочисний» – при доброякісних і злоякісних пухлинах (особливо при раку печінки і цирозі печінки);</li><li>як знеболювальний – при болях у сечовому міхурі і нирках, шлунку і кишечнику, мігрені, гастралгії, ломоті в суглобах, зубному болю;</li><li>як відхаркувальний, потогінний, протилихоманковий, тонізувальний засіб;</li><li>при бронхітах, бронхіальній астмі, кашлі, трахеїті, плевриті, запаленні легень;</li><li>при туберкульозі легень, задишці, кровохарканні, легеневих кровотечах;</li><li>при хворобах селезінки;</li><li>при припиненні менструацій;</li><li>при зобі, задухі, запаленні мигдалин;</li><li>у вигляді спринцювань – при білях, гонореї, отиті;</li><li>у вигляді припарок – при пухлинах, панариції, флегмонах;</li><li>у вигляді примочок і обмивань – при кон’юнктивіті та сльозотечі;</li><li>у вигляді полоскань – при хворобах горла і виразках у порожнині рота;</li><li>зовнішньо (у вигляді ванн, компресів) – при золотусі, подагрі, переломах кісток і вивихах, судомах кінцівок;</li><li>зовнішньо (у вигляді ванн, компресів) – при болях у породіль;</li><li>у вигляді інгаляцій – при катарі верхніх дихальних шляхів і хронічному нежиті.</li></ul><p>Сік. Сік трави закапують у ніс при нежиті. Сік рослини дієвіший, ніж відвар і настоянка. Інгаляції із соком рекомендують при грипозних захворюваннях, гнильних бронхітах. Сік рослини закапують у ніс (1–2 краплі) при головному болю. Сік зі свіжої трави будри приймають по 10–15 крапель 3 рази на день до їди, розбавляючи водою. Свіжий сік із трави будри для тривалого застосування можна консервувати спиртом.</p><p>На Україні – при втраті слуху, жовтяниці, пухлинах печінки, водянці, малярії, недокрів’ї, золотусі, переломах кісток (як знеболювальний), корості (настоянкою листя на оцті натирають уражені місця 2 рази на день), а також як тонізувальний, відхаркувальний, сечогінний, антисептичний засіб. При сльозотечі роблять примочки з відвару, а ще краще зі свіжого соку. У Карелії її застосовують при захворюванні щитоподібної залози, респіраторних інфекціях, виразках, ларингіті (вдихають пари відвару будри), хворобах горла – у вигляді компресів і полоскань, як глистогінний засіб. У Болгарії будру використовують при болях у ділянці шлунка і кишечнику, при малярії, як засіб, що сприяє відділенню піску. Свіжий сік трави будри плющевидної є хорошим засобом від мігрені. Його закапують у ніс по 2–3 краплі в кожну ніздрю. Соком обмивають виразки й опіки, закапують у ніс при головному болю. Свіжий сік рослини є ефективнішим для лікування, ніж настоянка і відвар.</p>