Гусь белошей

<p>Сучасне підсобне господарство немислиме без утримання в ньому птиці. Серед усього пташиного різноманіття, здатного жити у дворі, окремо варто зупинитися на гусах. Ця велика невибаглива птиця здатна не лише забезпечити м’ясом, жиром, пухом і пір’ям, а й утилізувати харчові відходи або грубоволокнисті продукти. Окреме місце серед численних гусиних порід займають гуси великі сірі.</p><p>Згідно із сучасною класифікацією, велика сіра порода гусей належить до категорії важких м’ясо-сальних порід. В її основу покладено схрещування тулузьких гусей з роменськими у 30-ті роки в Україні в НДІ птахівництва, а коли почалася Велика Вітчизняна війна, племінних птахів було передано на збереження в Тамбовську область у радгосп «Арженка». Селекційний відбір на збільшення маси тіла, життєздатність і плодючість проводився в умовах годівлі низькоконцентрованими кормами. У підсумку отримано продуктивну породу сірих гусей, що поділяється на два екотипи за місцем отримання: борківський (український) і тамбовський степовий.</p><p>Представники великої сірої породи характеризуються міцною будовою тіла: широке тулуб, глибокі опуклі грудні м’язи, шия середньої довжини та масивна голова. Дзьоб товстий, червоно-оранжевий із рожевим кінчиком. Добре виражений живіт має подвійну складку. Помаранчево-червоні плюсни міцні, широко розставлені. Оперення сіре, темніше на спині, голові та верхній частині шиї і світліше на грудях. Нижня частина тіла та живіт білі.</p>

<p>Неудивительно, что нильские гуси считались у древних египтян декоративной домашней птицей, а греки посвящали этих красавцев богине любви Афродите: бросается в глаза их оперение с характерной пестрой окраской. Это единственный на сегодняшний день представитель рода Alopochen все более агрессивно отвоёвывает жизненное пространство в немецком регионе Хессиш-Ольдендорф (Hessisch Oldendorf).</p><p>Нильский гусь (Alopochen aegyptiacus) относится к водоплавающим птицам семейства утиных. По внешнему виду нильский гусь стоит между настоящими гусями и типичными утками. В Европе он содержится в парках с 18-ого столетия как декоративная птица. Им можно полюбоваться и на выставках домашней птицы. Ученые предполагают, что несколько этих красавцев улетело из парка в Нидерландах или их оттуда переселили.</p><p>С 70-ых годов происходит стремительное расширение популяции нильских гусей. Недаром их в 2007 году нижнесаксонским законом об охоте объявили охотничьей дичью, – говорит Юрген Циглер (Jürgen Ziegler), районный егермейстер района Гамельн-Пюрмонт (Hameln-Pyrmont). Обоснованием послужил экономический вред, который нильские гуси причиняют фермерам, к тому же, они вытесняют местные виды водоплавающих. Основное их питание – травы, однако, они не отказываются от зерна и рапса, уничтожая посевы.</p>

<p>Білолобі гуси – середньої величини гуси, здалеку здаються сірими, у бінокль у дорослих розрізняються білі «лоби» і чорні плями на череві. Під час міграції білолобі гуси летять на великій висоті, вишиковуючись кутом або хвилястою лінією. У польоті часто перебудовуються і кричать. Голос їхній схожий на крик сірого гусака, але більш високий і різкий. Його можна передати як двоскладове «клинг-клінк»... і «кленг-клэк». Іноді чути «коунг-клунк».</p><p>Білолобі гуси є наземними птахами і їх частіше можна побачити на землі, ніж на воді, куди вони прилітають тільки для водопою. На землі надають перевагу триматися на більш сухих ділянках, добре ходять і можуть швидко бігати. На годівлях трапляються невеликими зграями на сухих відкритих трав'янистих місцях. Злітають з води і сідають на воду легко. Добре плавають, а при небезпеці і пірнають. У зв'язку з мешканням у малонаселених місцях менш обережні, ніж сірі гуси.</p><p>Пух зверху сірувато-бурий. Кінці крил спереду і їх середина ззаду світло-жовті. Боки голови і низ сірувато-білі з жовтим нальотом.</p><p>Молоді птахи в першому пір'ї ще вкриті пухким оперенням, особливо на голові і шиї. У молодих птахів після першої осінньої линьки ні на вершині лоба, ні вздовж основи верхньої щелепи немає білих пір'їн і, навпаки, тут виділяються чорні або буро-чорні пір'їни. На верхньому боці пір'їни порівняно з такими у дорослих вузькі і загострені, на нижньому ж на одну третину вужчі, ніж у дорослих. Світло-сіре черево з правильно розташованими сірими цяточками. Дзьоб жовтувато-сірий або сірувато-м'ясного кольору. Нігтик сіруватий.</p><p>Молоді білолобі гуси після другої осінньої линьки. На голові вузька біла облямівка з пір'їн на межі з верхньою щелепою. Чорні плями на череві ледь виражені і розкидані поодиноко. Дзьоб темно-сірий з легким червонуватим відтінком і сірувато-білим нігтиком. Після третьої осінньої линьки чорні плями на череві з'являються у більшій кількості. Остаточне вбрання надягається після четвертої осінньої линьки. Дорослі птахи схожі за забарвленням, але самка трохи менша і легша за самця. Загальне забарвлення зверху тьмяно-сіре, знизу світло-сіре з чорними плямами. На лобі, починаючи від дзьоба, йде біла пляма 15-26 мм завширшки, за нею розташовані темнозабарвлені пір'їни. Решта частини голови, шия, лопатки і простір між ними, а також боки грудей буро-сірі зі світлими вершинними облямівками пір'їн. Спина і поперек темно-сірі. Груди і черево у білолобих казарок світло-сірі з неправильними великими і рідкими або дрібними і численними чорними плямами.</p>

<p>Продаються дорослі гуси:</p> <ul> <li>в наявності 3 гусака;</li> <li>вирощені на натуральних кормах;</li> <li>пропоені згідно віку;</li> <li>вік 10 місяців;</li> <li>на вільному вигулі.</li> </ul> <p>Самовивіз із с. Добрівляни, біля Стрия.</p>