Екстракт калгана

<p>Аїр, мабуть, не один з нас, скуштувавши аїр тростиновий, ще його називають лепехою звичайною, татарським зіллям, ірницею та ін. (аир болотный, Acorus calamus), подумав: «Ой і гірке ж це зілля».</p><p>Чимало людей саме тому й не хочуть вживати цей корінь. І не замислюються, як же потрібна гіркота людині. Хоча усі добре знають, що є чотири смакових відтінки: солоне, кисле, солодке і гірке. Згадаймо, коли ж ми їмо гірке? Більшість вочевидь скаже: «Ніколи».</p><p>Тоді подумаймо, а як же працювати печінці, як продукувати жовч, найгіркішу речовину, яка є в організмі, коли немає звідки брати гіркоти? Як працювати шлунку без гіркоти? Адже солодощі його розслаблюють, погіршують апетит і травлення, а гіркота тонізує, налагоджує функції шлунка і підшлункової залози. І кишківник завдяки гіркотам працює нормально, добре впорується зі своєю функцією, немає ні закріпів, ні проносів.</p><p>Отже, як бачимо, гіркий аїр допомагає добре працювати і печінці, і підшлунковій залозі, і шлунку, і кишківнику. Лікує також селезінку. Кореневище аїру лікує гастрити, запальні процеси в шлунку, та ще й регулює кислотність. Особливо корисний аїр у разі гіпоацидного гастриту (запальні процеси в шлунку зі пониженою кислотністю). Окрім того, аїр усуває болючі напади в кишківнику, тобто кольки, сприяє відходженню вітрів із кишківника, працює як протипроносний засіб. Тож вживають його для лікування атонічної диспепсії, у разі хронічних катарів шлунка, атрофічних гастритів.</p><p>Порошок із кореневища аїру входить до складу препаратів для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, а аїрна олія – до препаратів від сечокам’яної й жовчнокам’яної хвороби. Аїр не тільки усуває запальні процеси, а ще й виводить камінці з жовчного міхура й нирок.</p><p>В народній медицина аїр вивчали і досліджували дуже активно, випробовували його в лікуванні багатьох захворювань. Приміром, вживали цю рослину перед епідеміями. Таким чином запобігали захворюванню на тиф чи холеру – адже аїр один з найкращих засобів від інфекційних захворювань. Коли насувалася епідемія грипу, жували корінь аїру. Не тільки українці вивчали цю рослину, в інших країнах теж користувалися аїром і спостерігали за його дією на людський організм, бачили, що лікує він добре неврастенію, депресії, різні неврози. В Індії, наприклад, аїром лікували бронхіальну астму.</p><p>Наша українська народна медицина пропонувала аїр ще й для лікування сечостатевої системи, різноманітних запальних процесів. У жінок регулювала місячні. Особливо у клімактеричному періоді, адже водночас заспокоювалася нервова система. Оскільки такі періоди наступають не тільки у жінок, а й у чоловіків, то чоловікам теж пропонували ліки з кореня аїру.</p><p>Ліки з кореня аїру</p><p>Столову ложку подрібненого кореня аїру залити склянкою окропу, потримати на слабкому вогні п’ять-сім хвилин, потім настояти дві години. Пити по дві столові ложки чотири рази на день. Для лікування бронхіальної астми або кашлю можна вживати частіше, але меншими дозами, наприклад, по чайній чи десертній ложці разів сім-вісім на день, або через кожні годину-дві.</p><p>В українській народній медицині застосовували аїр для заспокоєння нервової системи і для відновлення людини після тривалої хвороби, перенапружень, фізичних навантажень, стресів, операцій. Примітили, що найкраще користуватися соком аїру. Бо сік аїру відновлює зір, покращує, або навіть відновлює слух, пам’ять, добре лікує увесь шлунково-кишковий тракт, немов «рукою знімає» з людини напругу, заспокоює центральну й вегетативну нервову систему. Чоловіки, яким за шістдесят, соком аїру (по п’ять-десять краплин двічі на день) зберігають і відновлюють чоловічу силу. І навіть тоді, коли приходить такий період, коли здається, що болить усе, немає нічого здорового в організмі – нахиліться до цього кореня, подякуйте Богові, природі, візьміть сік із цієї рослини і вживайте, відновлюйте свої сили.</p>

<p>Куплю корінь калгана (сушений).</p>

<p>Живокіст – лікувальна рослина, відома своїми цілющими властивостями. У сучасній медицині його використовують як протизапальний і болезаспокійливий засіб, а також у складі багатьох медичних препаратів.</p><p>Що лікують живокостом:</p><ul><li>онкологічні захворювання;</li><li>гельмінти;</li><li>простудні захворювання;</li><li>захворювання шлунково-кишкового тракту;</li><li>захворювання печінки;</li><li>епілепсію;</li><li>опіки;</li><li>болі в суглобах і спині;</li><li>ураження кісткової тканини.</li></ul><p>Рослина містить алкалоїд алантоїн, який має ранозагоювальну і протизапальну дію. Живокіст цінується за здатність відновлювати пошкоджені тканини, тому його часто використовують для лікування кісткових ушкоджень. Лікувальними властивостями володіють корінь рослини, насіння і трава. Особливо цінується 3-річний корінь, який відрізняється чорним забарвленням (дворічний, наприклад, коричневий).</p><p>У народній медицині готують настойки, відвари, мазі. Живокіст також використовують як відхаркувальний і сечогінний засіб. Рослина містить отруйні речовини, які можуть негативно впливати на нервову систему.</p><p>Застосування трави:</p><ul><li>хвороби шлунково-кишкового тракту, нирок, печінки – 2 чайні ложки кидають у киплячу воду (800 мл), дають настоятися близько 8 годин. Настій вживають 3–4 рази на день як одноденне лікування;</li><li>рак печінки – 1 чайну ложку запарюють окропом (500 мл) і ставлять на водяну баню на 15 хвилин. Відвар приймають 3 рази на день після їди по 70 мл;</li><li>захворювання сечостатевої системи – відвар готують у пропорції 1 чайна ложка на 1 літр води. Вживають по 1 склянці 3 рази на день;</li><li>очні захворювання – з відвару, зробленого за попереднім рецептом, роблять примочки.</li></ul><p>Застосування кореня:</p><ul><li>для лікування захворювань спини і суглобів – при артриті, остеохондрозі, болях у спині та суглобах корінь живокосту подрібнюють і розводять із 50% спиртом у пропорції 1:3. Настоюють близько 7 днів у темному місці кімнатної температури, періодично помішуючи. Настойку застосовують у вигляді компресів або втирають у хворе місце;</li><li>солі та туберкульоз – для виведення солей або боротьби з туберкульозом подрібнений корінь живокосту змішують із медом у рівній пропорції. Приймають по 1 чайній ложці за 30 хвилин до їжі протягом двох тижнів.</li></ul><p>Також в аптеці можна побачити багато препаратів, в основі яких є живокіст. Це антимікробні препарати, знеболюючі та релаксанти. Однак у медицині використання живокосту обмежене через його отруйні речовини.</p><p>Живокіст використовують при лікуванні остеохондрозу, туберкульозу кісток, подагри, артриту, артрозу і запалення окістя. Найчастіше в народній медицині його застосовують у вигляді ванн, компресів, мазі і обмивань, що допомагають при лікуванні забитих місць, золотухи, захворювань шкіри, переломів, ран і виразок. Настоянку живокосту на спирту використовують також у вигляді компресу при запальних процесах. При запаленнях слизової ротової порожнини, хворобах нирок і легенів застосовують настій живокосту на молоці: 10 грамів коренів живокосту заливають склянкою молока, ставлять у духовку на 6 годин випаровуватися. Готовий настій приймають тричі на день по 1 столовій ложці.</p><p>Носову кровотечу можна зупинити, змочивши ватку в соку кореня живокосту. Пухлину матки можна лікувати за допомогою настойки живокосту: 10 грамів коренів рослини заливають 100 мл спирту і залишають на 14 днів настоюватися. Готову настойку приймають перед їжею по 15 крапель, попередньо розведених у 100 мл води або окропу.</p><p>Відвар для зовнішнього застосування готують так: 1 столову ложку коренів рослини заливають 100 мл окропу, ставлять на вогонь на 10 хвилин. Після проціджування відвар остуджують і роблять примочки, компреси, промивання при запаленні шкіри, гнійних ранах та переломах.</p><p>Відвар при виразковій хворобі шлунка готують із 20 грамів кореня живокосту і по 40 грамів таких трав: звіробою, цикорію, подорожника, споришу, календули (квіток) і хвоща звичайного. Усе змішують і заливають двома склянками окропу, ставлять на вогонь на 10 хвилин. Проціджений готовий відвар приймають по 100 мл тричі на день перед їжею.</p><p>Мазь живокосту при зовнішніх пухлинах готують так: 1 столову ложку свіжих коренів рослини подрібнюють до стану кашки, додають 1 столову ложку свинячого жиру і ставлять на водяну баню на півгодини. Коли маса трохи охолоне, додають 5 г камфорного масла. Пухлини змащують цією маззю кілька разів на день.</p><p>Припарки з живокосту роблять із свіжого листя рослини, яке подрібнюють і прикладають до хворих суглобів, попереку. Найкраще цю процедуру робити на ніч, перебинтувавши готову припарку пов’язкою.</p><p>Протипоказання до застосування живокосту: враховуючи той факт, що рослина містить отрути, її слід застосовувати тільки з особливою обережністю. Лікування грижі хребта живокостом: використання засобів, що містять у своєму складі живокіст, сприяє тому, що зникає біль і частково відновлюється пошкоджений хрящ. Такі засоби допомагають впоратися із запальними процесами різної етіології, підсилюють процеси регенерації в тканинах, мають знеболюючий ефект, знижують тяжкість кровотеч.</p><p>Застосовуючи живокіст при грижах хребта, можна значно зменшити біль під час загострення захворювання і частково відновити пошкоджений хрящ. Такий вплив на міжхребцеві диски пояснюється комплексом корисних речовин, що містяться в рослині:</p><ul><li>алантоїн – основний складник живокосту, який запускає відновлювальні процеси в тканинах;</li><li>розмаринова кислота – зменшує запалення, розсмоктує набряки і знімає больовий синдром;</li><li>вітаміни B і E – забезпечують антиоксидантну дію рослини на тканини і перешкоджають розвитку деструктивних процесів.</li></ul><p>Живокіст – одна з найпопулярніших рослин, що лікує суглоби. Він зцілює, стимулює регенерацію кісткової та хрящової тканини, усуває запалення суглобів. Живокіст містить алантоїн – речовину, яка має сильну протизапальну і протимікробну дію та прискорює регенерацію клітин хрящів і кісток.</p><p>Для лікування суглобів живокостом найчастіше використовують коріння рослини, які мають ранозагоювальні, кровоспинні, протизапальні, спазмолітичні властивості. Настоянка кореня живокосту вбиває більшість хвороботворних бактерій і вірусів, запобігає росту і розвитку пухлинних клітин.</p><p>Але завжди слід пам’ятати, що живокіст – отруйна рослина. Через наявність токсинів засіб рекомендується використовувати тільки для захворювань кісток і суглобів: артриту, подагри, ревматизму, остеопорозу, остеохондрозу, попереково-крижового радикуліту, кісткового туберкульозу – курсами по 10 днів і не більше 6 тижнів на рік.</p><p>Отже, живокіст має сильні відновлювальні властивості для суглобів і хребта. Здатність сприяти регенерації тканин дозволяє використовувати його при різних травмах. Тому в Боді-Хелп використовується екстракт цього кореню, що в поєднанні з іншими компонентами сприяє більш швидкому процесу відновлення пошкоджених суглобів та міжхребцевих дисків. Бажаю всім гарного здоров’я. На Добро.</p>

<p>Калган, корінь – лат. Potentilla erecta – лапчатка прямостояча, перстач прямостоячий, козацький женьшень. Калган – арабська назва, перекладається як дикий. Як пряність більш бажаний, ніж імбир.</p><p>У кореневищі містяться дубильні речовини до 31 %, кристалічний ефір торментол, тритерпенові сапоніни, флобафени, елагова і хінна кислоти, мінеральні речовини до 6 %. Дія: гемостатична, в’яжуча, протизапальна. Найбільша кількість корисних речовин міститься в корені рослини. Це ефірні олії, флавоноїди, мікроелементи, амінокислоти, вітаміни, глікозиди, а також мідь та її сполуки, залізо, магній та інші корисні для організму речовини.</p><p>Пряність добре стимулює травну систему, покращує апетит, знімає біль у шлунку, має вітрогінну дію. До властивостей калгана належить благотворний вплив на шлунково-кишкову систему людини, його застосовують при виразках шлунка і дванадцятипалої кишки, шлункових кровотечах. Рослина має знеболювальну властивість, її застосовують при зубному болю. Речовини, що входять до її складу, благотворно впливають на шкіру, мають стягувальну та знезаражувальну дію. Вони входять до складу мазей, гелів, кремів для загоєння ран, зменшення та розгладжування рубців. Її застосовують при опіках як знеболювальний, загоювальний засіб. Водний відвар добре дезінфікує горло і гортань при застудах. Пари калгана пом’якшують бронхи, інгаляції корисні при бронхітах. Властивості рослини використовують при захворюваннях печінки, при жовтяниці, ревматизмі. У народній медицині відвар калгана застосовують також при туберкульозі легень, емфіземі, недокрів’ї, ахілії шлунка, подагрі, ревматизмі, жовтяниці та захворюваннях печінки.</p><p>Корінь калгана містить дубильні речовини, крохмаль, хінну, яблучну та елагову кислоти, віск, смолисту речовину, камедь, червоний флобафен, сліди ефірної олії, що містить цинеол, цукри. Калган – «друг» шлунка, містить у своєму складі дубитель катехін, що благотворно впливає на весь шлунково-кишковий тракт, у тому числі й на м’язовий орган – шлунок. Також рослина багата на інші типи дубильних речовин, глікозиди, флавоноїди, флобафен, смолу, елагову і хінну кислоту, ефірні олії. Лікарська рослина має протизапальну, в’яжучу, бактерицидну, кровоспинну дію. Тому її широко використовують для лікування метеоризму, ентероколіту, гастриту, виразкової хвороби, шлункових, кишкових і маткових кровотеч, циститу, дизентерії та діареї.</p><p>Тріщини на шкірі рук, ніг і на губах у дітей і дорослих змащують маззю з коренів лапчатки: 5,0 г дрібно порізаних коренів лапчатки варять 5 хвилин у склянці коров’ячого масла. Теплим проціджують у баночку. Водний відвар кореня лапчатки (20,0 г на 1 л води) служить засобом для полоскання рота при цинготних захворюваннях, а при ангіні – для полоскання горла. При проносах і дизентерії п’ють чай із коренів лапчатки. Застосовують при запаленнях травного тракту (ентероколіт, диспепсія, ентерит), при маткових і кишкових кровотечах. Також із лапчатки прямостоячої роблять мазь, яку використовують при екземі, опіках і обмороженнях.</p><p>Застосування лапчатки прямостоячої (калгана):</p><ul><li>внутрішньо – відвар (200 мл кип’ятку на 1 столову ложку подрібненої сировини) по 1 столовій ложці 3-5 разів на день до їди;</li><li>зовнішньо – відвар (див. вище) для примочок, компресів, протирань, для лікування ран, виразок, забоїв, екзем, геморою, кольпіту і вульвовагінітів;</li><li>якщо розвести відвар кип’яченою водою у співвідношенні 1:4 – для спринцювань;</li><li>зовнішньо (мазь) – корінь лапчатки прямостоячої натирається на тертці, змішується з будь-яким тваринним жиром або вершковим маслом у співвідношенні 1:3, отримана суміш ставиться на водяну баню і вариться протягом 1 години, процідити в гарячому вигляді і зберігати в холодильнику.</li></ul><p>Протипоказання лапчатки прямостоячої (калгана): вагітність, схильність до закрепів, індивідуальна непереносимість, не перевищувати рекомендовані дози.</p>