Продам корень калгана

Калган, корінь – лат. Potentilla erecta – лапчатка прямостояча, козачий женьшень. Калган – арабська назва, що перекладається як «дикий». Як пряність, він більш переважний, ніж імбир.

В кореневищі містяться:

• дубильні речовини до 31 %;
• кристалічний ефір – торментол;
• тритерпенові сапоніни;
• флобафени;
• елагова та хінна кислоти;
• мінеральні речовини до 6 %.

Дія:

• гемостатична;
• в'яжуча;
• протизапальна.

Найбільша кількість корисних речовин міститься в корені рослини. Це:

• ефірні олії;
• флавоноїди;
• мікроелементи;
• амінокислоти;
• вітаміни;
• глікозиди.

Крім того, корінь калгана багатий на мідь, залізо, магній та інші корисні для організму речовини. Пряність добре стимулює травну систему, покращує апетит, знімає болі в шлунку, має вітрогонну дію.

Калган має благотворний вплив на шлунково-кишкову систему, його використовують для лікування:

• язв шлунка;
• дванадцятипалої кишки;
• шлункових кровотеч.

Рослина має знеболювальні властивості, його застосовують при зубному болю. Речовини, що входять до його складу, позитивно впливають на шкіру, мають стягуючу та дезінфікуючу дію. Вони входять до складу мазей, гелів, кремів для загоєння ран, зменшення та розгладжування рубців.

Калган використовують при опіках як знеболювальний та загоювальний засіб. Водний відвар добре дезінфікує горло при простудах. Пари калгана пом'якшують бронхи, інгаляції корисні при бронхітах.

Свої властивості рослина використовує при захворюваннях печінки, при жовтяниці, ревматизмі. В народній медицині відвар калгана застосовують також при:

• туберкульозі легень;
• емфіземі;
• малокров'ї;
• ахілії шлунка;
• подагрі;
• ревматизмі;
• жовтяниці;
• захворюваннях печінки.

Корінь калгана містить:

• дубильні речовини;
• крохмаль;
• хінну, яблучну та елагову кислоти;
• воск;
• смолисті речовини;
• камедь;
• червоний флобафен;
• сліди ефірного масла, що містить цинеол;
• цукри.

Калган – «друг» шлунка, містить дубильний катехін, що позитивно впливає на весь шлунково-кишковий тракт, зокрема на шлунок. Також рослина багата іншими типами дубильних речовин, глікозидами, флавоноїдами, флобафеном (має антибактеріальні властивості), смолою, елаговою та хінною кислотами, ефірними оліями.

Лікарська рослина має протизапальну, в'яжучу, бактерицидну, кровоспинну дії. Тому її широко використовують для лікування:

• метеоризму;
• ентероколіту;
• гастриту;
• язвеної хвороби;
• шлункових, кишкових та маткових кровотеч;
• циститу;
• дизентерії;
• діареї.

Трещини на шкірі рук, ніг та губах (особливо від вітру) у дітей та дорослих змащують маззю з коренів лапчатки: 5,0 г дрібно порізаних коренів лапчатки варять 5 хвилин у склянці коров'ячого масла. Теплим проціджують у баночку.

Водний відвар кореня лапчатки (20,0 г на 1 л води) служить засобом для полоскання рота при цинготних захворюваннях, а при ангіні – для полоскання горла. При проносах і дизентерії п'ють чай з коренів лапчатки.

Застосовують при запаленнях травного тракту (ентероколіт, диспепсія, ентерит), при маткових та кишкових кровотечах. Також з лапчатки прямостоячої роблять мазь, яку використовують при екземі, опіках та обмороженнях.

Застосування лапчатки прямостоячої (калгана):

• внутрішньо – відвар (200 мл кип'ятку на 1 столову ложку подрібненого сировини) по 1 столовій ложці 3-5 разів на день до їди;
• зовнішньо – відвар (див. вище) – для примочок, компресів, протирань, для лікування ран, виразок, забоїв, екзем, геморою, кольпіту та вульвовагінітів.

Якщо розвести відвар кип'яченою водою в співвідношенні 1:4 – для спринцювань. Зовнішньо (мазь) – корінь лапчатки прямостоячої натирають на тертці, змішують з будь-яким тваринним жиром (можна використовувати свиняче сало) або зі сливковим маслом у співвідношенні (1:3), отриману суміш ставлять на водяну баню і варять протягом 1 години, проціджують у гарячому вигляді та зберігають у холодильнику.

Протипоказання лапчатки прямостоячої (калгана)::

• вагітність;
• схильність до запорів;
• індивідуальна непереносимість;
• не перевищувати рекомендовані дози.