Суданка суданска трава

<p>Мінімальне замовлення від 10.</p><p>Цінується за надзвичайно високу посухостійкість і пристосовуваність до ґрунтових умов, а також за потужну мичкувату кореневу систему, яка сприяє поліпшенню структури ґрунту.</p><p>Використовується як післяжнивна культура, а також у змішаних посівах із чиною, соєю, викою, соняшником та ін. Зелене добриво. За сприятливих умов можна отримувати зеленої маси понад 800 ц/га.</p><p>Сорго виносить багато поживних речовин із ґрунту, тому його не можна вважати добрим попередником для наступних за ним культур. Однак при вирощуванні сорго в суміші з однорічними бобовими рослинами, а також при внесенні добрив воно може бути непоганим попередником.</p><p>Сорго можна висівати як післяжнивну культуру в зайнятих і кулісних парах. Добре розпушує, дренує, структурує ґрунт, полегшує його, підвищує повітро- і вологомісткість. Ефективно знижує засмічення полів, оберігає їх від ерозії. Захищає землю від водної та вітрової ерозії. Оздоровлює ґрунт. Поліпшує умови життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і черв'яків, при розкладанні служить їм кормом. Це, своєю чергою, призводить до зменшення захворюваності рослин і підвищення врожайності. Добре пригнічує розвиток бур'янів за рахунок активного відростання і кущення.</p><p>Є добрим кормом для домашньої худоби, особливо для свиней. За поживністю зерно сорго може бути прирівняне до зерна хлібних злаків, але містить багато таніну. Для кормових цілей сорго вирощують не тільки на зерно, а й на сіно, зелений корм і силос. Сіно сорго відрізняється доброю поживністю, у ньому міститься 7,17% протеїну. Легко силосується. Силос із нього за поживністю не поступається силосу з кукурудзи. За кількістю цукрів ця культура перевершує кукурудзу і соняшник.</p><p>Сорго невибагливе до ґрунтів. Ця культура може рости і давати добрі врожаї на легких піщаних, важких глинистих і навіть на засолених ґрунтах, але не переносить кислих ґрунтів. Витримує концентрацію солей до 0,6-0,8%. До вологи суданка невибаглива. Маючи потужну кореневу систему, вона під час посухи в достатній мірі забезпечує себе водою з глибоких горизонтів ґрунту. Висока посухостійкість суданки пояснюється не тільки наявністю потужної кореневої системи, а й здатністю призупиняти ріст у період різкого нестачі вологи в ґрунті. До затоплення пристосована слабо.</p><p>Суданка потребує багато тепла. Насіння починає проростати при +10-12°С. Сходи за температури нижче +11°С розвиваються дуже слабо, а при невеликих заморозках зазвичай гинуть. Найсприятливіша для росту і розвитку сорго температура +32-35°С. Рослина короткого дня. Оптимальним періодом є 10-11 годин сонячного освітлення на добу. Зменшення світлового дня викликає подовження вегетаційного періоду. Багато різновидів суданки взагалі не зацвітають за недостатнього освітлення.</p>

<p>Мінімальне замовлення від 10 кг. Тара – мішки +30 грн.</p><p>Насіння суданської трави – Білявка. На зелений корм і сіно.</p><p>Рослина:</p><ul><li>висота залежить від ґрунтово-кліматичних умов;</li><li>під час вегетації при першому укосі – 130-165 см, при другому – 90-100 см;</li><li>рослини добре розвинені з хорошим покриттям листям (34,4%);</li><li>при першому укосі формує 3,1; при другому – 3,8 стебла на кожну рослину.</li></ul><p>Стебло: діаметр стебла на рівні зрізу рослини 0,92-1,27 см. Мітелка розлога з хорошою пилковою здатністю, солом’яного забарвлення, довжиною 24-31 см. Вегетаційний період 110-125 днів. Перший укіс настає на 60 день після сходів, другий – через 38-42 дні після першого.</p><p>Зерно світло-коричневе, щільно вкрите колосковими лусками. Маса 1000 насінин 17-21,5 г. Урожайність зеленої маси – 18,6-47,2 т/га, насіння – 1,4-2,2 т/га.</p><p>Цінується за надзвичайно високу посухостійкість і пристосовуваність до ґрунтових умов, а також за потужну мичкувату кореневу систему, яка сприяє поліпшенню структури ґрунту. Використовується як пожнивна культура, а також у змішаних посівах (з чиною, соєю, викою, соняшником та ін.).</p><p>Найпоширеніші різновиди:</p><ul><li>трав’янисте;</li><li>віничне;</li><li>кормове;</li><li>цукрове.</li></ul><p>Зелене добриво. За сприятливих умов можна отримувати зеленої маси понад 800 ц/га. Сорго виносить багато поживних речовин із ґрунту, тому його не можна вважати добрим попередником для наступних за ним культур. Однак під час вирощування сорго в суміші з однорічними бобовими рослинами, а також при внесенні добрив воно може бути непоганим попередником. Сорго можна висівати як пожнивну культуру в зайнятих і кулісних парах. Добре розпушує, дренує, структурує ґрунт, полегшує його, підвищує повітро- і вологоємність. Ефективно знижує засміченість полів, захищає їх від ерозії. Захищає землю від водної та вітрової ерозії. Оздоровлює ґрунт. Поліпшує умови життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і черв’яків, під час розкладання служить їм кормом. Це, своєю чергою, призводить до зменшення захворюваності рослин і підвищення врожайності. Добре пригнічує розвиток бур’янів за рахунок активного відростання і кущення. Є добрим кормом для домашньої худоби, особливо для свиней. За поживністю зерно сорго може бути прирівняне до зерна хлібних злаків (вміст сирого протеїну понад 5%), але містить багато таніну. Для кормових цілей сорго вирощують не тільки на зерно, а й на сіно, зелений корм і силос. Сіно сорго відрізняється доброю поживністю, у ньому міститься 7,17% протеїну. Легко силосується. Силос із нього за поживністю не поступається силосу з кукурудзи. За кількістю цукрів ця культура перевершує кукурудзу і соняшник. Сорго невибагливе до ґрунтів. Ця культура може рости і давати хороші врожаї на легких піщаних, важких глинистих і навіть на засолених ґрунтах, але не переносить кислих ґрунтів. Витримує концентрацію солей до 0,6-0,8%. До вологи суданка невибаглива. Маючи потужну кореневу систему, вона під час посухи достатньою мірою забезпечує себе водою з глибоких горизонтів ґрунту. Висока посухостійкість суданки пояснюється не лише наявністю потужної кореневої системи, а й здатністю призупиняти ріст у період різкого дефіциту вологи в ґрунті. До затоплення пристосована слабо. Суданка потребує багато тепла. Насіння починає проростати при +10-12°С. Сходи за температури нижче +11°С розвиваються дуже слабо, а при невеликих заморозках зазвичай гинуть. Найсприятливіша для росту і розвитку сорго температура +32-35°С.</p>

<p>Насіння суданки рябої використовують для вирощування свіжого корму для худоби, отримання силосу, сіна, насадження пасовища. В Україні її також називають сорочинським просом.</p><p>Насіння рябої суданки полегшує і розпушує ґрунт. Його використовують для протекції від водної чи вітрової ерозії. Розгалужена коренева система відмінно розпушує ґрунт, насичує його мінеральними речовинами. Культура дуже любить тепло та не виносить низьких температур.</p><p>Висіюють рябу суданську траву, коли температура повітря досягає +10 – +15ºС, а ґрунт нагрівається на глибину не менше 10 сантиметрів. Проростає довго, навіть невеликі заморозки можуть знищити врожай. Норми посіву становлять 35-40 кілограмів на гектар.</p>

<p>Суданська трава (суданка) дає високі врожаї як сіна, так і зеленої маси. За врожайністю сіна вона значно перевершує інші однорічні кормові культури. За правильної технології вирощування суданська трава дає 50–70 і навіть 100 ц/га сіна. За даними багаторічних досліджень, урожайність зеленої маси суданської трави в післяжнивних посівах при зрошенні протягом багатьох років становила від 205 до 380 ц/га. Спільні посіви суданської трави з чиною посівною протягом трьох років давали в середньому 260 ц/га зеленої маси. Сіно суданської трави містить 9–10% білка. В 1 кг її зеленої маси 65–80 мг каротину. Коефіцієнт перетравності протеїну становить 60,8%, жиру – 45,7, безазотистих екстрактивних речовин – 73,4, клітковини – 69,1%. За такими показниками сіно суданської трави є добрим кормом для тварин.</p><p>Ботанічний опис: Суданська трава (Sorghum sudanense stapf) має потужно розвинену мичкувату кореневу систему, що сягає на глибину понад 2,5 м. У горизонтальному напрямку корені поширюються на 75 см за великої площі живлення. Іноді в суданської трави від нижніх стеблових вузлів утворюються повітряні, або додаткові, корені завдовжки 6–8 см. Стебло циліндричне, неопушене, всередині заповнене губчастою паренхімою білого кольору. Висота стебла коливається від 80 до 300 см. Кількість міжвузлів на стеблі залежить від тривалості вегетаційного періоду того чи іншого сорту. Ранньостиглі сорти утворюють на головному стеблі 3–5, а пізньостиглі – 8–12 міжвузлів. Нижній стебловий вузол – це вузол кущіння. За загальною кущистістю суданська трава поділяється на три групи: слабокущиста – з кількістю пагонів у кущі не більш як 12, середньокущиста – від 12 до 25 і сильнокущиста – понад 25 пагонів. За формою куща сорти суданської трави поділяють на прямостоячі, слабкорозлогі, розлогі, напівлежачі та лежачі. Найбільшого поширення набули сорти з прямостоячими і слабкорозлогими кущами. Як правило, сорти суданської трави з щільним кущем урожайніші за сорти, що мають рихлий кущ. Лист складається з піхви і листкової пластинки. Пластинка листка широколінійна, завдовжки до 60 см, гола, гладка, по краю злегка шорстка. Найбільш розвинені листки середнього ярусу, які дуже цінні в кормовому відношенні. За рівнем облистяності сорти суданської трави поділяють на три групи: зі слабкою облистяністю (кількість листків на головному стеблі до 6, маса листків у загальному врожаї не перевищує 35%); із середньою облистяністю (кількість листків на головному стеблі 6–9, маса листків у загальному врожаї становить 35–50%); з доброю облистяністю (кількість листків більше 9, маса листків у загальному врожаї становить понад 50%). Суцвіття – багатоколоскова волоть, завдовжки приблизно 40 см. Розрізняють сильно розлогі, розлогі, напівстислі, компактні, пониклі та соргоподібні типи волотей. Колоски розташовуються на кінцях волотей. Плід – зернівка, щільно укладена в колоскових лусках. На відміну від сорго верхівка зернівки суданської трави не виступає назовні. З кожної волоті отримують по 4–5 г насіння. Маса 1000 насінин від 10 до 15 г і більше.</p><p>Біологічні особливості: Вимоги до температури. Суданська трава – теплолюбна рослина. Мінімальна температура проростання насіння 8–10°С, оптимальна – 20–30°С. Сума тепла, необхідного для повного розвитку залежно від скоростиглості сорту, коливається від 2200 до 3000°С. Заморозки в 3–4°С убивають сходи. Інтенсивний ріст стебел відбувається тоді, коли середньодобова температура повітря перевищує 10°С. Вимоги до вологи. Суданська трава характеризується високою посухостійкістю. Ця властивість зумовлюється потужно розвиненою кореневою системою, досить тривалим вегетаційним періодом, що дає змогу рослинам добре використовувати опади другої половини літа. Суданська трава найбільше поглинає вологи з глибоких горизонтів ґрунту. Цю обставину необхідно враховувати під час розміщення її посівів у польових сівозмінах. Наприклад, соняшник так само, як і суданська трава, поглинає багато вологи з глибини 1 м і більше. Тому розміщення цієї культури після суданської трави або, навпаки, суданської трави після соняшнику на незрошуваних землях степових районів вкрай небажане. Ця культура добре реагує на зрошення, різко підвищуючи урожай зеленої маси або сіна. Надмірного зволоження не переносить. Вимоги до світла. Суданська трава – рослина короткого дня. За довгого дня її розвиток дещо сповільнюється. У фазі сходи–кущіння вона добре переносить затінення і тому може використовуватися як підсівна культура. Вимоги до ґрунту і живлення. Суданська трава найкраще росте на чорноземних і темно-каштанових ґрунтах, гірше – на світло-каштанових і піщаних. Вона переносить невелику кислотність і не росте на засолених ґрунтах. На утворення 1 т сухої речовини споживає з ґрунту багато азоту, приблизно 25–30 кг/га (тому вона дуже добре реагує на внесення азотних добрив), 6–7 кг/га P2O5 і 15–17 кг К2О. Фази росту. Протягом 5–6 тижнів після посіву суданська трава росте дуже повільно і утворює 4–5 листків. Кущіння починається в момент утворення п’ятого листка. Наприкінці фази кущіння і в наступний період спостерігається інтенсивний добовий приріст у висоту – 5–10 см. Ріст стебла закінчується до часу цвітіння. Після скошування або стравлювання відростання відбувається за рахунок пагонів, що розвинулися з вузлів кущіння, утворюються з надземних стеблових вузлів і відростають із зрізаних пагонів, у яких збереглася точка росту. Таким чином, після укосу або стравлювання відбувається відростання пагонів трьох типів, що забезпечує високу отавність суданської трави і можливість отримання великої кількості укосів за один рік. Викидання волоті на головних стеблах зазвичай відбувається через 6–7 тижнів від появи сходів і триває протягом 2–3 тижнів. Цвітіння починається у верхній частині волоті й закінчується останніми квітками, розташованими на нижніх гілочках. Квітки розкриваються рано-вранці. Запилення анемофільне. Тривалість вегетаційного періоду 100–120 днів.</p><p>Місце в сівозміні: Суданська трава добре росте після зернових бобових, кукурудзи, багаторічних трав і озимих. Під час розміщення цієї культури в полях сівозміни необхідно враховувати її особливості як попередника. Після суданської трави ґрунт буває висушений на велику глибину, а легкодоступний азот використовується на формування врожаю. Тому в сухостепових районах після неї розміщують баштанні культури, у яких коренева система проникає на глибину 10 м. У степових районах на полях після суданської трави застосовують снігозатримання.</p><p>Добрива: Внесення перепрілого гною (18–20 т/га) підвищує урожай сіна на 23–26%. Суданська трава добре реагує на внесення гною під попередні культури. На Полтавській сільськогосподарській дослідній станції внесення гною по 36 т/га за два роки до її посіву сприяло підвищенню урожаю сіна на 30–32%. Особливо ефективні азотні добрива. Внесення 45 кг/га азоту підвищувало збір сіна на 12,7 ц/га. А внесення 45 кг/га Р2О5 підвищувало урожай сіна суданської трави на 22,6%. Калійні добрива позитивно впливають на супіщаних ґрунтах. У середньому на 1 га посіву рекомендується вносити: азоту – 45–50 кг, фосфору – 30–45 кг і калію – 30–45 кг.</p><p>Обробіток ґрунту і посів: Обробіток ґрунту під суданську траву такий самий, як і під просо. Норма висіву коливається від 10–14 кг/га в зоні сухих степів і напівпустелі до 25–30 кг/га в лісостеповій зоні з кількістю опадів 500–600 мм на рік. За даними Ерастівської дослідної станції, внесення гранульованого суперфосфату в рядки під час посіву в дозі 75 кг/га підвищувало урожайність сіна на 13,5 ц/га. До посіву приступають тоді, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягає 10–12°С. Спосіб посіву суцільний при вирощуванні на корм і широкорядний при вирощуванні на насіння. Глибина загортання насіння 3–4 см, а на легких ґрунтах – до 6–8 см. Після посіву поле коткують.</p><p>Збирання врожаю: До збирання суданської трави на сіно приступають наприкінці фази виходу в трубку – на початку викидання волотей. Другий і третій укоси слід проводити з інтервалом приблизно 30 днів. Як показують дані Ерастівської дослідної станції, за такого режиму використання суданська трава дає найвищі врожаї зеленої маси. Висота скошування 7–8 см. За нижчого скошування сповільнюється відростання молодих пагонів і знижується урожай зеленої маси.</p><p>Змішані, післяукісні та післяжнивні посіви: Хороші результати отримують при спільному вирощуванні суданської трави і сої. Такі посіви добре вдаються на півдні країни, де випадає достатня кількість опадів або застосовується зрошення. На зрошуваних землях радгоспу «Студеновський» Новосибірської області урожай зеленої маси суданської трави, посіяної спільно з пелюшкою, досягав 415 ц/га. В Україні (Полтавська обл.) суміш суданської трави з викою ярою або викою озимою дає змогу майже подвоїти збір протеїну з одиниці площі порівняно з чистими посівами. Іноді суданську траву висівають у суміші з чиною, горохом або безалкалоїдним люпином. Норма висіву при спільному посіві знижується на 15–20% порівняно з нормою посіву в чистому вигляді. У південних районах суданська трава добре вдається після збирання ячменю, пшениці, гороху на зерно (післяжнивна культура), а в лісостеповій зоні – післяукісно після збирання озимого жита, віко-вівсяної, чино-вівсяної суміші на зелений корм або сіно. Обробіток ґрунту під післяжнивні посіви необхідно проводити слідом за збиранням основної культури. За доброго зволоження ґрунту це оранка на глибину 20–25 см з одночасним боронуванням. Якщо верхній шар ґрунту сухий, спочатку проводять лущення, потім глибоку оранку з боронуванням і передпосівне коткування.</p><p>Особливості вирощування суданської трави на насіння: Насіннєві посіви краще розміщувати в просапному полі польової сівозміни. У посушливих районах суданську траву на насіння висівають широкорядним способом із шириною міжрядь 45–50 см. Норма висіву 12–15 кг/га. Строки посіву найоптимальніші. Для боротьби з бур’янами застосовують гербіциди, а на шир.</p>