Торфобрикет

Тонна торфобрикету коштує 5 000–13 500 грн, тобто вдвічі дешевше за дубові брикети, і саме ціна робить його популярним там, де топлять багато й щодня. Горить він довше за дрова, але дає більше золи, тож вибір між ним і деревиною зводиться до того, що дорожче: гроші чи час на чищення котла.

Торфобрикет чи деревні брикети – що брати в котел?

Торф дає стабільний жар і тліє повільно, тому одна закладка тримає котел кілька годин. Деревні брикети чистіші: після них лишається кілька відсотків золи, тоді як після торфу помітно більше, і зольник доводиться вигрібати частіше.

За теплотою згоряння торф трохи поступається дубу, але виграє в ціні за тонну. Тому господарства, які рахують бюджет сезону, часто беруть торф основним паливом, а брикети руф лишають на ніч, коли підкидати нема кому.

Скільки торфобрикету потрібно на сезон?

Для утепленого будинку на сто квадратів орієнтовно потрібно чотири-п'ять тонн за зиму, тобто трохи більше, ніж вугілля тієї самої теплоти. Для невеликої майстерні або теплиці вистачає однієї-двох тонн.

Точна витрата залежить від вологості брикету й тяги в котлі. Відсирілий торф кришиться й горить нерівно, тому його тримають у сухому приміщенні. Тим, хто хоче зменшити обсяг зберігання, є сенс порівняти вугілля ціна за тонну з торфом: вугілля займає менше місця на ту саму кількість тепла.

Де купити торфобрикет і скільки він коштує?

Основні виробники працюють на Волині, Рівненщині та Житомирщині, де є торфорозробки. Ціна за тонну тримається в межах 5 000–13 500 грн: дешевші пропозиції зазвичай ідуть навалом і без упаковки, дорожчі – у термоупаковці на піддоні.

Купувати вигідніше влітку, коли виробники сушать торф і розвантажують склади. Восени ціна піднімається разом із рештою твердого палива. Якщо поруч є олійний завод, варто порахувати й альтернативу з відходів: лушпиння соняшника часто віддають ще дешевше.

Які ризики перевірити перед покупкою торфобрикету?

Перший ризик – вологість. Свіжий торфобрикет має бути твердим і не кришитися в руках, а відсирілий розвалюється просто в мішку. Другий – зольність і склад: у дешевих партіях трапляється багато мінеральних домішок, від яких зола спікається в шлак. Третій – фактична вага піддона, бо частина продавців рахує об'єм, а не тонни. Четвертий – форма й розмір, бо в котли з невеликою топкою довгі бруски просто не вкладаються щільно. Просіть фото зламу брикета, уточнюйте вологість у відсотках і чи ціна вказана з доставкою. Партію варто оглянути до оплати або хоча б домовитися про перевірку кількох мішків при вивантаженні. Продавцям із залишками торфу після сезону є сенс виставити їх на AGGA навесні, поки склади ще порожні.