Насіння Грястиці (ежа сборная)

<p>Ежа сборная (Dactylis glomerata L.) – рыхлокустовий злак, що утворює багатостебловий кущ з великою кількістю прикореневих листків. Потужно розвинена коренева система проникає в ґрунт на глибину до 100 см, але основна маса коренів розташована у верхньому шарі ґрунту. Стебла прямостоячі, висотою до 150 см. Листя широке, довге. При перестої стебла грубіють. Суцвіття – стисла волоть. Плоди плівчасті, тригранної форми, сірого кольору.</p><p>У рік сівби вона росте і розвивається повільно, але на другий і третій роки життя найбільш продуктивна і за сприятливих умов може давати від двох до чотирьох укосів на рік. Сіно і зелена маса, скошена у фазі колосіння, мають високі кормові якості (сіно містить до 10% протеїну, 40 корм. од. у 100 кг). Ежа сборная добре поїдається всіма видами тварин. За своєчасного збирання вона швидко відростає. У травостоях може утримуватися до восьми років. Посухостійкість і зимостійкість невисокі. Дуже чутлива до зниження температури, заморозків, узимку за слабкого снігового покриву може вимерзати. Тривалого затоплення не витримує. Невибаглива до ґрунту. Найкращі врожаї отримують на суглинкових ґрунтах, багатих на гумус, на добре осушених торфовищах, не вдається ежа на сильнокислих і засолених ґрунтах.</p><p>Як компонент травосумішей польових сівозмін ежу сборную можна вирощувати в Нечорноземній зоні, у Середній Азії, на Північному Кавказі та в Закавказзі. Ежа сборная супроводжує тимофіївку в центральних і західних районах Нечорноземної зони, служить цінним компонентом люцернових сумішей у бавовняних сівозмінах Середньої Азії. Її можна включати до конюшинових сумішей. На Дослідній станції рільництва ТСХА суміш конюшини та ежі сборной давала на 450 кг сіна більше, ніж суміш конюшини та костриці.</p><p>На формування 1 ц сіна ежа сборная споживає з ґрунту 2,3–2,5 кг азоту, 0,4–0,5 кг P2O5 і 3,6–3,8 кг K2O. Вона особливо чутлива до внесення азотних добрив. При використанні гноївки для підживлення найбільший урожай у центральному районі Нечорноземної зони отримують при дворазовому поливі (навесні і після першого укосу). При посіві в чистому вигляді норма висіву 14–15 кг/га, при широкорядному способі (на насіння) – 8–9. У травосумішах польових сівозмін її висівають у нормі 7–8 кг/га. Маса 1000 насінин 1,2 г. Збирання на насіння, щоб уникнути їх втрат, рекомендується проводити у фазі воскової стиглості. Урожай насіння зазвичай становить 3–4 ц/га, але може досягати 7–10 ц/га.</p>

<p>Куплю дорого насіння еспарцету, люцерни, фацелії, конюшини, райграсу, партіями від 10 тонн.</p><p>Самовивіз, з ПДВ або без ПДВ від виробника.</p><p>Оплачуємо посередницькі послуги.</p>

<p>Пайза відома під назвою китайське просо, індійське просо, плоскуха хлібна. Це однорічна просовидна рослина з родини злакових. Використовують її як високоурожайну кормову культуру.</p><p>Урожай зеленої маси в районах з достатньою кількістю опадів вона перевершує будь-які однорічні кормові трави, у тому числі й суданську траву. За високого рівня агротехніки дає від 400 до 800 ц/га зеленої маси, а на осушених торфовищах – до 1000 ц/га за два–три укоси. Взагалі пайза практично ідеальна культура для торфовищ, що визначало її широке розповсюдження на цих угіддях у радянські часи.</p><p>Використовували її як зелений корм, сіно і навіть на силос. Широко використовували пайзу і на зерно, з якого отримували крупу, що мало відрізнялася від пшона. Особливу роль зерно відігравало в годуванні птиці, навіть зараз у кращі суміші для декоративних птахів включають пайзу, а в чистому вигляді вона є улюбленим делікатесом. Дуже поширена пайза в Китаї, Індії і Японії. Там вона вирощується як хлібна продовольча культура, з якої виготовляють безліч традиційних страв. Великі площі також розміщені в США.</p><p>Пайза – вологолюбна культура, проте на початку вегетації добре переносить засуху. Мінімальна температура проростання насіння 10–12 градусів, сходи гинуть від найменших приморозків. До ґрунтів пайза менш вимоглива, ніж інші злаки, вона добре вдається на чорноземах, сірих опідзолених та підзолистих ґрунтах, але найбільші урожаї дає на наносних і торфових ґрунтах. Негативною біологічною особливістю пайзи, як і інших просовидних культур, є дуже повільний ріст на початку вегетації – у перші 3–4 тижні, особливо коли весна посушлива і холодна. За теплої і вологої погоди цей період сповільненого росту триває лише кілька днів. Пайза – світлолюбна рослина короткого дня. Вегетаційний період її 100–130 днів, у тому числі від сходів до викидання волотей у ранніх сортів – 40–45 днів і пізніх – 65–75 днів. Цінною біологічною особливістю пайзи є добре відростання отави. За сприятливих умов вирощування вона дає 2–3 укоси.</p><p>До сівби пайзи приступають при температурі ґрунту 12–14°, коли минуть приморозки. При вирощуванні пайзи на зелений корм у районах Лісостепу України сівбу розпочинають у першій – другій декаді травня, закінчують на початку червня. При вирощуванні пайзи на зелений корм її сіють у 2–3 строки з інтервалами між ними приблизно 10–15 днів суцільним рядковим способом з нормою висіву насіння 12–15 кг/га. На зерно пайзу сіють на початку травня, з тим щоб до осінніх приморозків вона достигла. Ширина міжрядь 45–70 см, норма висіву 5–6 кг/га. Загортають насіння на глибину 2–3 см. При пересиханні верхнього шару ґрунту глибину загортання насіння збільшують до 4 см. Для поліпшення умов проростання насіння і одержання дружних сходів посіви коткують. Збирають урожай на зелений корм і сіно до викидання волотей, на силос при молочній стиглості зерна. Для кращого відростання отави пайзу скошують на висоті 10 см, після укосу площу боронують. При низькому скошуванні відростання пайзи відбувається тільки в результаті додаткового кущення. На зерно її збирають під час побуріння більшої частини волоті у фазі воскової стиглості насіння. Найменше запізнення із збиранням призводить до великих втрат внаслідок осипання насіння. Зберігають насіння при вологості 14–15%. Урожайність зерна пайзи становить 30–50 ц/га.</p>

<p>Від 25 кг по 160 грн/кг. Грястиця збірна належить до цінних кормових культур. У порівнянні з іншими злаками її трава містить більше цукру і добре споживається худобою, до того ж рослина доволі посухостійка, чудово відновлюється після скошування.</p><p>Окрім зеленої маси з цієї рослини отримують якісне сіно. Схожість – 100%, урожай 2024 року.</p>